Стиль ТАНЬ ТУЙ
Тань туй – це окремий стиль традиційного УШУ, який розвивався мусульманськими общинами в Китаї.Десять «доріжок» Тань Туй вважаються базовим комплексом для багатьох північних стилів традиційного ушу.
Історія створення стилю веде в глибину віків. Кожна з легенд лише чуть при відкриває таємницю, але не дає повної відповіді на питання: «Де, коли і хто створив цей стиль?»
За одною легендою, цей стиль був створений в буддиському храмі «Лун тань-си» - на північно-східному регіоні Китаю, в провінції Шаньдун. Один з монахів Хсун-Кун довго мандрував по всьому Китаї з метою створення системи бою, яка б складалась з простих та ефективних прийомів. Запозичивши прийоми різних стилів та північного Шаолінського УШУ, він створив 12 таолу, які і лягли в основу Тань туй.
Друга легенда розповідає про «великого та безсмертного раба Кунь Луна», якого ще дитиною привезли в Китай з Центральної Азії. В оповіданні, яке приписують Фен Єн Чі, під назвою «Мо Кунь Лун Чунь» («Чорний боєць»), розповідається, що знаметий герой і боєць Кунь Лун, засновник нового стилю, вже при народженні мав залізні мязи, густі темні брови, смугле обличчя і не був китайцем, а людиною десь з Середньої Азії, за походженням мусульманином. Звідси і називають Тань туй мусульманським кулаком.
За третьою легендою Чжа Шан І (Чжа Мі) після війн з японськими бандитами по дорозі додому він занедужав і товариші залишили його під опіку місцевим мусульманським общинам провінції Шаньдун. Після кількох місяців лікування він поправився і в знак подяки, навчив стилю, яким володів. Стиль розвивався і був названий в честь Чжа Шан І – кулак Чжа (Чжа цюань), основою якого були 10 доріжок тань туй, та 2 комплекси туй цюань. Згідно цій легенді існує прислів’я – «Від Нанькіна до Пекіна, де Іслам – там і тань туй».
Спочатку доріжок тань туй було 28, відповідно до кількості букв арабського алфавіту, але з часом в якості початкових базових форм почали тренувати перші 10 доріжок, а інші 18 доріжок були скомбіновані в 2 комплекси Туй цюань. Десять перших відомі, як Ши лу тань туй, почали практикуватись окремо в якості швидкої та ефективної системи самооборони. В наслідок цього, доріжки тань туй стали праобразом початкових комплексів в багатьох стилях – си мень цюань, шаолінь цюань, міцзун цюань, тун бей цюань, Чжа цюань та інші.
Кожна доріжка складається з декількох рухів в обидві сторони (на дві руки) в комбінації з ударом ноги – переважно з ударом «тань туй». Кожна з доріжок має характерні риси і розглядає ту, чи іншу ситуацію під час поєдинку.
Ши лу тань туй загалом охоплюють такі техніки, як удари кулаком, ногою, долонями, ліктями, зачепи, підбиви, кидки, одночасна атака з блоком, ухили, одночасна атака рукою та ногою, удар з захвату. Основні цілі при атаці противника – мякі тканини : горло, пах, ребра, підпахвові впадини.